![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
0darochkaУвійти Створити рахунок у LiveJournal Дізнайтеся більше
| Ви дивитеся журнал 0darochka Увійти Створити рахунок у LiveJournal Дізнайтеся більше |
 | |
|
А от знаєте, я зараз вишу на гілці. І ніяк не хочу її відпускати. Бо в мене з цією гілкою було кохання, ця гілка навіть була мені другом. І чим більше я напружуюсь, щоб іі втримати, тим більше розумію, що, може, краще відпустити і боляче гепнутися об землю, ніж висіти далі |
|
| |||||||
|
У штучному інтелекті є такий термін «рerfomance measure», який перекладається (це якщо дуже літературно) як «ступінь щасливості»: себто чим більший у агента його рerfomance measure, тим ближче він до мети і від цього, мабуть, "щасливіший". Якщо зробити цю функцію BOOLєвою, то в мене віднедавна будуть нулі абсолютно по всім параметрам.. Себто ступінь моєї щасливості має дорівнювати нулю. Може це все через жовте листя :)
|
|||||||
| |
|
Штірліц би сказав про нього: «Истинный ариец! Связей, порочащих его не имел. Ну ок. В связях, порочащих его, замечен не был». Моя мама сказала би, що він схожий на Хуліо з «Тропіканки». Карпа би про нього написала: «Принц. Він з тих принців, що не какають». А в деканаті на нього є ціла характеристика: «Відповідальний, до лекцій підходить творчо.. бла-бла.. з червоним дипломом… бла-бла». А для тебе цей відповідальний Хуліо, тобто Андрій Олександрович, без «порочащіх связєй» просто об’єкт сексуальних чи «навколосексуальних» фантазій. Ось він стоїть у своїх зелених штанях, розповідає щось про комбінаторику, а ти якраз комбінуєш, як би ненароком спіткнутися в холі, та ще й так, що б на нього впасти, і щоб обов’язково впустити папери, і щоб вони розлетілися.. ну а далі все як в «тропіканці». Пара. Твій коханець з комбінаторики тепер поводиться геть по-іншому. Він став закочувати сорочку. Так, щоб було видно його руки. Його сильні чоловічі волохаті руки. Він почав носити лінзи. Тепер у нього блакитні очі. Хоча вони, в принципі, були завше блакитними, але ж не настільки! Це точно лінзи. А ще він став носити інші обтягуючі зелені штани. Себто, вони такі самі як і необтягуючі, тільки обтягуючі. (Чи то може він їх вшив? Чи поповнішав? Ні звісно! Це геть інші штани! Він - «коварний тіп», як каже моя мама. Насправді в нього дві пари зелених штанів! Він все продумав. Спочатку він вдягає звичайні, а після цього, хоча ви і домовилися, що це будете приховувати і від одногрупників, і від деканату, після цього він вдягає такі самі, зелені, тільки обтягуючі. Щоб познущатися з тебе. Ну а для чого ж ще?) А ще він, падонок, починає тебе підкалувати. Ось зараз він навмисне розповідає не про звичайну алгебру, а про булєву. Ви б бачили, як він це вимовляє. булє-єва. І тоді підіймає очі і дивиться на тебе. В нього наче інший погляд.. наче густіші вії. І ще ці лінзи. Незважаючи на марення обягуючих штанів та неіснуючих лінз, ви обидва певний час насолоджуєтесь цими відносинами. Ви домовилися це від усіх приховувати. І це додає «перчинки». А найкращий поцілунок – поцілунок під дверима деканату, ввечері, коли нікого немає, але адреналін все одно залишається. Проте потім від цих відносин починаєш страждати і ти, і він. А найбільше страждає комбінаторика. Тут є два варіанти. Ви одружитесь, і комбінаторика назавжди залишиться у твоєму житті, але не в якості улюбленого предмету, скоріше в якості «суперниці». Або у тебе на все життя залишиться неадекватне ставлення до булєвої алгебри, а потім його, може, звільнять, але з нею, комбінаторикою, в тебе все одно не складеться. Тому я б радила серйозніше підійти до питання вибору викладача. Варто звернути увагу на викладачів непрофільних дисциплін, підійде викладач з охорони праці, а найкращий варіант – кафедра фізкультури. У цьому випадку з викладачем у тебе може й не скластися, але ж складеться з кимось іншим, іфізкультура ще довго буде у твоєму житті) Всі імена та колір штанів змінені. |
|
| |||
|
мертвий півень – то, без сумніву, найкраще, що трапилось з чєрчілєм, з часів п"ятниці так точно…і тільки ступила нога моя на підлогу чєрчілівську, як поступово ставало мені соромно якось за Харків… І стою я у черзі до туалету, і стає мені якось соромно через те, що мені соромно …бо, блін, ніколи мені соромно за нього, Харків, не було, ані через мішу з гєною, ані через гопників, ані через рєчки-вонючки.. все одно, воно ж моє, рідне.. і любити його потрібно разом з гопніками та суцільними, курва, бандитами..а от зараз, коли на півнів(!) прийшло чоловік 35, соромно. А потім думаю собі. Правда перед тим як подумати, сталася зі мною ще одна подія.. а відбулося то в черзі в туалет… гепнувся на мене якийсь п"яненький дядечка, і не знаю, що б зі мною сталося (скоріш за все нічого, але тим не менш), якби не ВІН, що мужніми своїми руками відтягнув від мене отого п"яненького…тепер він для мене не просто Андрухович, а й рятівник-супергерой, хє-хє, який, виявляється, також людина, і також ходить пісяти.. але я щось відволіклась.. повернемося до моменту, де я думала… а то було коли я, вже щаслива та врятована паном Юрком, поверталася до сцени, і бачу що оті 35 по-перше, стрибають вволю під «чуєш, милу», а по-друге усі підспівують пісень..підспівують, бо знають! і мені капець як соромно стало, що мені було соромно.. бо що краще, натовп, що прийшов сюди тому тільки, що сюди «модно» ходити, чи тому що очікується «модна» туса, чи 35 людей, які, як і я, 4 роки на це чекали? Які усіх пісень знають,і 15 з яких, можливо, приїхали з Полтави, чи ще звідкісь, але ж СПЕЦІАЛЬНО на півнів, і всім їм яким відверто пофіг, скільки їх тут є. адже у них побачення з мертвим півнем САМ НА САМ. А все інше - пофіг. Та і Півні, дякуючи Богові, не Карпа, і не обмежилися, зважаючи на нашу кількість, годинкою, а грали для нас, як для стадіону. А найголовніше, що в вересні приїдуть знов. Шановні Харків"яни, що слухають укр.рок, ви, звичайно приходьте у більшій кількості на мертвого півня у вересні. Але якщо не прийдете, в мене, з іншого боку, буде більше місця пострибати під сценою та більша ймовірність наштовхнутися в туалеті на Андруховича)...
|
|||
| |||||
|
Харків. Маршрутка. Ліричний відступ: так от, шановні харків"янки на високих підборах та у перманентному мейк-апі, хочу вам порадити спосіб привертати увагу куди легший та більш дієвий і систематично перевіряємий. спробуйте залізти у харківську маршрутку та заговорити українською. щоправда можуть не з першого разу зрозуміти..
|
|||||
| |||
|
Великі українці: Хрущов, Брежнєв, Ленін.. Чесно кажучи, після цього я вже майже не сподівалася побачити ані Чорновола, ні Лук”яненка у десятці, хоча вона – десятка - порадувала. Несподіванкою, при чому дуже приємною, виявився лише Микола Амосов. А проект цей, „Великі українці”, дійсно „пізнавальний”.. Щодо пана Брежнєва, то особисто мені зі шкільного курсу історії(+обкладинки „гімну д.молоді” жадана) він запам”ятався бровами, вмінням цілуватися, афганістаном і, власне, „ЗАСТОЄМ”. Проте позитивним можна вважати „більш гуманне” ставлення до дисидентів – за Брежнєва їх не розстрілюють, а саджають до псих.лікарень.... Але є в усьому цьому і позитивний момент – виходить, „бабусі та дідусі” небайдужі і активно голосують за „їхніх великих українців”(адже я дуже сподіваюсь, що наша молодь у більшості своїй голосує за Ліну Костенко чи хоча б за Кличків, аніж за великого українця Леніна) П.С. а найбільш обурливе те, що за винятком Стуса та Левка Лук”яненка, Симоненка вважають більш великим, ніж усіх представників розстріляного відродження та дисидентів...
|
|||
| |||||
|
терпіти не можу людей, які читають муракамі, тому що його всі читають. терпіти не можу людей, які люблять Україну,тому що зара типу модно бути патріотом, носити синьо-жовті фєнькі та вішати стрічечки на рюкзаки та розмовляти українською. Терпіти не можу людей, які ходять повболівати на футбол, і напочатку матчу аж вистрибують, як люблять металіста, а з середини другого тайму розвертаються і йдуть, бачте, програє їх "улюблена команда", (яку вони "люблять" тільки тоді, коли вона виграє..хм, тоді її легко любити).. В старгороді-це в Харкові така місцина, де смачне пиво і телевізори є навіть в туалетах-так от, в старгороді збираються ті вболівальники(нерідко "псевдо"), що не встигли купити квиток на стадіон, або які просто люблять комфорт...
|
|||||
| |||||
|
Любі друзі, від’їжджаю я до Кракова на травневих. Тож пішла робити собі паспорт. Готувала себе до жахливих черг в овірі, сварливих бабусь і жахливо нафарбованих тьотєчок, що з претензійним манікюром одним пальцем тикають у клавіатуру. Чи то генетична пам”ять така, чи міцно закарбувалися десь почуті невиправдані стереотипи про „ЖЕКи” та „ОВІРи”... 1)Тепер все цивілізовано!!! Черги перейшли на новий рівень свого існування. Приїздиш собі десь годинці о 5-6ій, записуєшся, як в лікарні, тобі дядечка навіть скаже приблизно час, коли приходити. А поки йди собі гуляти. 3) в черзі не було жодної сварливої бабусі. Більше того, 1 дівчина читала „норвежский лес” муракамі, інша „супєрмаркєт одиночєства” ( що само по собі трошки збоченське, але навіть російською карпа краща від донцової ) ще одна в”язала гачком растаманську шапочку, а один чи то хлопець, чи то „молодяшейся” дядечка, слухав стару добру п”ятницю... Тож, ЖЕКи та ОВІРи крокують до Європи!... але туалетів, як і смітників, там все ще немає..
|
|||||
| |
|
На цьому тижні я десь дні чотири не ночую вдома. беру годинці о першій Корнєя на нічну прогулянку, ретельно з ним гуляю по дорозі до Зіни, заходжу до нього зігрітися, там, Свободу слова\футбол\якийсь_старий _російський_фільм_подивитися, потім сидимо на кухні, жеремо мюслі з йогуртом, згадуємо як воно все було, і годинці о шостій ранку беру Корнюху і вертаюся додому типу з вранішньогї прогулянки. З якимось екстримальним інтересом вивчала на то реакцію батьків..чи помітять там?... А, іще. Абсолютно не підтримаю ідеї "зубної_шітки_для_гостей"...ну це ж не спальня для готсей...звідки я знаю, хто до мене чистив зуби тією щіткою,а?І от, хоча у нього є гостьова зубна щітка, моя осбиста з.щ. віднедавна дизлокується у Зінки. Вчора за сніданком питає мене папочка: "Як ти можеш не чистити зуби? Нє, ну я розумію один день, але щоб ЧОТИРИ дні поспіль не чистити зуби... |
|
| |||||
|
А знаєте, у всьому цьому є елемент стьобу... Я зараз переживаю період не просто "руйнування повітряних замків"(мною ж збудованих), а їх руйнування з вандалізмом!!! Я маю 4 людини, якими захоплююсь. І всі вони,так сталося, чоловіки, мінімум років на 10 доросліші від мене. Усіх чотирьох я відносно добре знаю, добре, але не близько. І от, коли починаєш дізнаватись ближче... ПОРАДА: ніколи не пийте з людиною, якою захоплюєтесь. Навіть якщо "нічого такого і бути не може", злива, метро вже зачинено, а таксі дорого. Але враження сильні. Це ніби тебе повільно підіймали, а потім з усієї сили гепають обличчям вниз.
|
|||||
| |
|
В мене ніколи не буває депресії, перед чи безпосередньо у сесію. Ніколи. Як би погано у мене все не було. Навпаки це мене навіть підстьобує. Адреналін, напевно. Може я по-справжньому живу якраз тільки у сесію? Я собі відверто подобаюсь, коли найрозумніший хлопець потоку тиждень б"ється, щоб отримати 99, маючи 92 з асемблеру, а я за той самий тиждень заробляю не 7, а 97 балів. Це приємно. Я у сесію відчуваю себе гіперпродуктивною:) Шкода з деякими кафедрами так не проходить. |
|
| |
|
Я сьогодні цілий день "фігєю". Знаю, «фігєю» звучить якось трошки по-гопницьки, але так воно і є. За один день, абсолютно того не прагнучи, я відкрила для себе 3 речі: 1. надзвичайно смачнючі сирні тістечка у найзадовбанішій їдальні ХНУРЕ (навіть не ректорській, а отій, маленькій)…а тістечка прям «бабусині». 2. що я таки знаю асемблер!!!! ЗНАЮ! 3. водія маршрутки. І поки їду в маршрутці прийшло мені одне якесь, водій, почувши, аж підстрибнув трошки (а я хоч обручку побачила, але сіла все одно поруч, вперед. випадково.) а другий раз, вже коли під"їхали до моєї любої зачепіловки і ззаду з пасажирів залишилась одна мегаконсервативна бабуська, він так і повернувся до мене, і як затягнув – по планУУ-УУуу… мастерські затягнув, треба сказати. Отут я так і офігела. (і бабуся, судячи з усього, також) Побільше б таких водіїв на 303му маршруті. |
|
| |
|
Отож, тренінг з піару в молодіжці комуністів(навіть не в комуністів оновлених)... тренінг проводився українською мовою, і не було жодних реплік „ми нє понімаєм” – слухали і конспектували...а потім – це в мене взагалі у голові не вкладається!!!! – після закінчення тренінгу хтось включив „ленту за лентою”, і нічого, слухали, навіть в такт підтоптували. Це що, виходить – терниста путь від комуніста до націоналіста після об”єднання з олігархами? Ой, намішали... От така от у нас тенденція, виходить, комуністи і мову українську розуміють, і пісні націоналістичні знають, та і демократичним „більш правим” інколи носа утирають... Прогресують? Може-може, тільки чомусь, коли ПР з КПУ коаліцію створили і портфелі своїм молодіжкам пообіцяли, у регіони попросили міністра молоді, а молоді комуністи – директора архіву... |
|
| |
|
Піжама Нарешті неділя.. Перша за останні три тижня. Ще днів 10 тому я вирішила,що проведу іі вдома і неодмінно в ПІЖАМІ! Це я до чого веду, здається, Козур,(а він чоловік був тямущий) сказав, що для нього щастя є можливість ходити до бібліотеки. Це він, напевне, мав на увазі, що настільки вчора добре виграв у своїх друзів-шістдесятників у покер, настільки в нього немає траблів на роботі, натільки дружина вродлива, і настільки йому не зраджує, що йому через все це навіть хвилюватися не варто. Тому він може спокійно, нічим не переймаючись, вбити годинку-іншу в бібліотеці, насолоджуючись тим дійсно приємним запахом "книжкової пилюки" що буває тільки тут, в бібліотеці.. |
|
| |
|
Нарешті!!! 10 місяців тому ми про таке і мріяти не мріяли. Тупий стереотип! Адже навіть ректору ми дякували щиро, вже не кажучи про наших друзів! Ми от з Юльцею якось почали рахувати, скільки нам людей допомагало - виходить більше 20(!!) Хтось робив фєнєчки, хтось переносив стільці, хтось замість того,щоб слухати Жадана на презентації розкладав бутерброди з салом в їдальні, хтось підтримував від самого початку і витримував усі наші бзики. ну от, знову якось пафосно виходить, а насправді то абсолютно щиро, чесно. Сидимо ми у порожньому конференц-залі...і вже майже починаємо, аж тут заходить Хряпін і каже: "споко, дівчатка, я зараз все організую;). тут моїх 53, я їм залік пообіцяв" - і заводить "своїх". а вони сидять з кислими обличчями, а деякі навіть лускають сємєчки. Це дуже нагадує якийсь продажний мітинг - тут "моїх" 53.... |
|
| |
|
На виборах ми з Юлічкою працювали з Українсько-канадською фундацією типу "міжнародними спостерігачами". Важко сказати, чи були ми більш міжнародними чи більш спостерігачами.....Зранку пан Норберт завжди проводив нам інструктаж (як чинити "опору" працівникам міліції, які неодмінно будуть нас не пускати), і ми, відчуваючи себе "борцями за демократичність виборорів" ішли назустріч "небезпекам" зі згорнутим учетверо у кишені аркушем паперу із записаними там статтями кодексу, на які (неодмінно) будемо посилатися у відповідь "поліцаям". Ми були налаштовані боротися(!) за демократичність виборів...от ми під"їзжаємо до виконкому, і бачимо, як "нєкіє" садяться в блакитний запорожець, року так 80-го, з щойно отриманими бюлетенями і кудись вирушають... ну ми понятно за ними. "от воно, почалось" - думаємо ми. Зараз ми когось як "улічім" в фальсифікації....ну переслідували їх десь так хвилин сорок, при чому як переслідували! то шифрувались за вантажником, то навмисне обгоняли а потім заїзжали до заправки, псевдозправляючись.. І от нарешті приїхали...ми вже вкотре зминали в кишені оті папірці зі статтями. А вони! щойно вийшли з машини - відразу привіталися, запросили до дільниці, показали там всі протоколи в прозорій папочці, що тріснула, а потім була "з любов"ю" заклеєна скотчем, реєстрували нас, напевне, хвилин 5 - ретельно, теж з люблов"ю виписуючи калігрфічним почерком кожну літеру..А потім нас нагодували парним молоком з горячим хлібом. і яблуками, і арбузами...і ми викинули ті папірці зі статтями, на які,доречі, посилатися за всі чотри дні так і не довелося, і зрозуміли, що для них наш приїзд - подія! І усі голови комісій в селах були щиро нам раді, бо усі ті зошити з реєстраціми та відгуками(!), папочки з протоколами(які вони зберігали ще в одній папочці. а ту - в сейфі, а ключ від сейфу ще десь)нарешті хтось побачить, нарешті хтось зрозуміє, як відповідально вони савляться до своєї работи!І що де -де, а в селах ніякої фальсифікації і бути не може... І ми, вже не сподіваючись зустріти навіть злосних поліцаїв, йшли спостерігати далі.... |
|
| |
| |
|
Днів так зо три тому один мій знайомий запросив мене на семінар з гендерної нерівності.(от-от, бачите, куди тепер нас, дівчат, запрошують;). Так от.. з перших хвилин семінару у повітрі відчувалася присутність її, Нерівності, гендерної. І чим більше тьотєчка, що той семінар проводила, намагалася нам довести, що дискримінації як такої бути не повинно, тим більше гендерно нерівними відчували себе присутні дівчата. І невдовзі це дало про себе знати: пролунала (жіночим голосом, звичайно), як на мене, ну вкрай нерозсудлива пропозиція, що держава повинна "залучати" жінок до влади! Насильно, чи як? Виявляється, щоб країна вважалася демократичною, відсоток жінок у парламенті повинен бути,здається, близько 14. І як ви то собі уявляєте? "Перші 14 % жінок зараховуються до парламенту автоматично задля покращення іміджу країни і надання їй статусу "демократичної"? або "При балатуванні на посаду міського голови жінкам знижка?" але не будемо про корупцію. Любі друзі, Конституція у нас написана дуже тактовно, без конкретики (здебільшого використовується слово "громадянин", тобно не виключено, що і жінка), так що, тут Держава зробила все, що могла, і "стимулювання", себто залучення, вербовка жінок до Верховної ради - то, погодьтесь, нонсенс. Але, тим не менш, маємо неповні 4% відсотки жінок так чи інакше зав"язаних у політиці. Можна зробити такий собі "собєрательний образ" української жінки в політиці - залізної леді, прогресивної пані, що час від часу бореться за підтримку малого бізнесу, і чиї руки нічого не крали.....а, вибачте, і ще яка повертається з відпустки років на 20 молодшою... Але повинно бути щось таке, що об"єднує і Тимошенко, і прогресивну Вітренко, і Богусловську, і помолоділу Богатирьову. А воно і є - несприйнятність до стереотипів. Потрібно віддати належне - усіх їх не дуже турбує, що вони виходять за рамки стереотипної жіночки, яка має виховувати дітей, мити каструлі та в усьому погоджуватись з чоловіком або коханцем( не дай Боже!!! уявляєте що б було, я кби пані Т-ко. погоджувалась з політичними міркуваннями пана Шуфрича?!!!!). І так воно і має бути!! Як на мене то навіть 4 відсотки Богусловських і Вітренок краще за парламент, 14% якого окупували інфантільні жіночки, залучені і "просунуті" державою, які не пройшли випробування стереотипами.Тут діє такий собі природній відбір....До Верховної ради доходять лише найзалізніші на найпрогресивніші... А Верховна рада наша найближчі років так 50 точно буде гендерно нерівною.І зумовлено це знову ж таки гендерними стереотипами, що так і в"їлисия у наш менталітет. Але, думаю, і без стимулювання державою відсоток жінок у ВР невдовзі наблизиться до завєтних 14, бо стереотипи, вони, як й усе інше, мають властивість еволюціонувати... Хто знає, може за 50 років з "типовою жінкою" буде асоціюватися не господиня, що між кар"єрою та родиною вибрала останнє і більшість часу витрачає на домашні справи, шкарпетки чоловіка та каструлі, а жіночка, яка надусе переймається положенням малого та середнього бізнесу, і чиї руки нічого не крали...? Хм, аби тільки не погоджувалася з політичними міркуваннями свого коханця/коханців..... |
|
good
confused
annoyed
ditzy
crushed
